Винахідник з Люботина

Краєзнавство

Є люди, які в історії нашого славного міста посідають значне місце. До славної когорти таких особистостей належить по праву інженер – технолог з машинобудування та винахідник з Люботина Іван Ілліч Канунніков. Який має три авторських свідоцтва на винаходи та безліч раціоналізаторських пропозицій.

В роки Великої Вітчизняної війни війська німецьких загарбників довго не затрималися в їхньому селі, а от поліцаї не давали спокою мирному населенню. Грабування і знущання з погрозами перетерпіли його земляки. Старшу на один рік Олександру виставили з поліцейської дільниці, знявши з неї валянки. Як тільки вони реготали, коли дівчина зі сльозами на очах в мороз і хуртовину бігла додому. Уже по визволенню території від фашистів, Іван Канунніков в місті Обояні закінчував 10 класів школи робітничої молоді. Працював на різних роботах в колгоспі «Червоний Жовтень», пізнаючи нелегку працю хлібороба.Пізніше влаштувався токарем на заводі швейних машин м. Харкова. Працюючи, навчався у Харківському політехнічному інституті. На цьому ж підприємстві пройшов трудовий шлях від токаря до начальника цеха.

Тут прийшло до нього перше кохання. Звернув він увагу на симпатичну дівчину Валю з Люботина, яка після закінчення Харківського будівельного технікуму працювала поруч на будівництві цеха. Іван Канунніков не вагаючись сказав своєму директору що твердо вирішив одружитись з дівчиною яку покохав. Після весілля молодим дали однокімнатну квартиру, а через 12 років трьохкімнатну.

Зараз їхньому сину Андрію виповнилося вже 46 років. У свій час закінчив школу, професійно технічне училище, відслужив у армії. Завдяки немалій допомозі батька, оволодів багатьма професіями.

Як відомого раціоналізатора, винахідника Управління нафтозбиту запросило Івана Ілліча працювати головним інженером. Понад 20 років під його керівництвом будувалися:

  • Нафтобази,
  • Заправні станції,
  • Прокладалися трубопроводи

в Харківській, Полтавській, Сумській областях. На той час Управління нараховувало всього 13 заправних станцій.

Кінофільм «Королева бензоколонки» знімали у нас в Пирятинському районі Полтавської області.

На одній із нарад І. Канунніков запропонував заправні станції будувати господарським методом. Вперше в Богодухівському районі була побудована така станція за його ініціативою.

Зверталися до нас і залізничники з проханням виготовити ущільнювальні сальники. Довелося попрацювати над виготовленням прес-форм і запустити у виробництво необхідне замовлення.

Я ніколи не відмовлявся від любої роботи, — розповідає далі І. Канунніков. Знаю одне – з любого становища є вихід. Мій принцип – ніколи не боятися довіреної справи, а підходити до неї з любов’ю. Тоді при старанні матимете неабиякий успіх. Я любив усі роботи, пройшовши у вищі ешелони керівництва від токарного станка.

Своїми руками винахідник з Люботина побудував катер. В Пісочині, з сім’єю спустили на воду, проїхали річкою Уди, вийшли на простори Сіверського Дінця. Так промайнув місяць відпочинку на воді.

В 60 років Іван Ілліч пішов на заслужений відпочинок. Переїхали сім’єю для постійного проживання в помешкання дружини в місто Люботин, зайнялися ремонтами.

Як і в багатьох літніх людей, назріло питання чим займатися в подальшому житті. Зупинився на бджолярстві.

 

Багато довелося вчитися у відомих пасічників: Василя Івановича Шевченка з Гиївки та Івана Тимофійовича Шупляка з Люботина.

Вони словом та ділом допомогли в освоєнні цієї науки. Разом прийшли до висновку, що найкраще робити стіни вулика для бджіл з рогозу. Насамперед вони

  • легкі,
  • міцні,
  • красиві,
  • сухі,
  • не поступаються виготовленим із дощок.

Іван Ілліч сконструював, потім і виготовив прес вертикального подвійного пресування стінок вулика з рогозу.

Майстер з великої літери Іван Канунніков своєю працею довів, що 17 вуликів, виготовлені з рогозу, на протязі 20 років зберегли гарний стан. Щодо відносно міцності, то винахідник гарантує.

Про ці досягнення та винахід розповіли на своїх сторінках кореспонденти

  • журналу «Пасіка» №4, 2005 рік,
  • рекламно – інформаційний щотижневик «Реклама на село» №6, 2005 р.,
  • Всеукраинская газета для пчеловодов и не только «Пасека, пчела, здоровье» №11, 2006 г.

Багато пасічників з України, особливо із Західних областей, приїздили до Івана Ілліча додому на декілька днів для ознайомлення з винаходом.

На високому рівні був він в обласній організації бджолярів. Декілька разів забирали його вулики до Києва на сільськогосподарську виставку.

Коли вже по-старості І. Кануннікову було тяжко справлятися з пасікою для подальшого удосконалення вуликів, інвентарю і пристроїв, передав всі свої винаходи другу Анатолію Васильовичу Сорока в Балаклійський район.

Схвильований Іван Ілліч тільки одним, що йому пішов 89 рік, а досвід його відкриття з виготовлення вуликів з екологічно чистого матеріалу залишається мало розповсюдженим.

В день моєї зустрічі з господарем він показав цілі стопи листів, із зверненнями про допомогу в освоєнні цих вуликів, в яких бджоли почувають себе комфортно.

Там де весь життєвий шлях трудився І. Канунніков, панувала спокійна обстановка, тиша і злагода. Валентина Михайлівна і Іван Ілліч в листопаді 2012 року відзначили 55 років сімейного життя. Бажаємо і ми їм щастя, здоров’я, добра і злагоди.

Всім тим, хто зацікавився цими вуликами, винахідник з Люботина дає згоду на співпрацю.

Микола Пархоменко – член Національної спілки журналістів України, Почесний громадянин м. Люботин, керівник прес-центра ветеранської  міської організації м. Люботин

фото автора

Понравилась публикация!?Хотите получать новые прямо в свой почтовый ящик? Для Вас-легко! Впишите Ваше имя: *
Ваш e-mail: *

Краеведение

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...
Рубрика: Краеведение. Метки: , , , , , , , , , . Вы можете добавить постоянную ссылку в закладки.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

* Copy This Password *

* Type Or Paste Password Here *