З любов’ю до людей

Кучерява Лідія Марківна

Більше,ніж півстоліття проживає в селищі Караван, що на околиці міста Люботина, Кучерява Лідія Марківна. Енергійна,працьовита,життєрадісна, вона не пройде повз чужу біду: вислухає,порадить,допоможе. Саме тому заслужено користується авторитетом і повагою в жителів.

Лідія Марківна народилася в грізному 1941-ому році, в селі Корбини  Івани, Богодухівського району на Харківщині. Батько – Марко Антонович, загинув на фронті в 1943 році. Мати – Віра Архипівна, лишилася вдовою з двома малими дітьми: Анатолієм та Лідою. Важкі були роки. Та Віра Архипівна виростила, вивчила своїх дітей. Після закінчення семирічки, Ліда в подальшому навчалася в школі села Ямне Сумської області. Після закінчення 10 класів поїхала в м. Луганськ, навчатися хоровому співу в музичному училищі.

В 1961 році почала свій трудовий педагогічний шлях в Караванській школі старшою піонервожатою. Викладала уроки  хорового співу, образотворчого мистецтва, керувала танцювальним колективом. Багато років була  головою профспілкової організації школи. Закінчила Харківське  педагогічне училище, а потім педагогічний інститут ім.. Г.С. Сковороди, філологічний факультет. Пізніше стала заступником  директора з виховної роботи. На пенсію вийшла в 1997 році. За багаторічну, добросовісну працю має багато нагород.

В 1997 році стала директором Караванського клубу, де організувала жіночий ансамбль «Журавка» та дитячий гурток «Юний художник» .

Лідія Марківна має здатність відшукувати таланти, ростити і плекати їх.

Не одне покоління караванців завдячує Кучерявій Л.М. за внесок у формування творчих  здібностей у дітей. Випускники Караванської школи розлетілись по світах, однак     . збираючись на вечори-зустрічі,обов’язково запрошують вчителів,які формували «дух і обличчя школи». Для одних Лідія Марківна була зразком витонченості та смаку,для інших — пробудила чуття до рідного слова. Але,безумовно, для більшості караванців Лідія Марківна і пісня нероздільні. На кожному святі селища , чи то ювілей Караванського спиртового  заводу, чи то мітинг до Дня Перемоги – завжди звучить її влучне поетичне слово.

Людина з активною громадською позицією,майже 12 років очолює первинну ветеранську організацію в селищі Караван, член ради ветеранів м. Люботин. За сумлінне виконання громадських доручень, неодноразово була нагороджена грамотами Люботинської міської ради, а в червні 2014 року відзначена грамотою Харківської обласної ветеранської організації.

З великим бажанням Лідія Марківна приймає активну участь в творчій групі, яку створили при раді ветеранів м. Люботина. Традиційними стали зустрічі з учнями шкіл, молоддю. До складу групи входять  почесні громадяни міста Люботин:
Пархоменко М.Д
., Кибальник О.Г., голова Люботинської ветеранської організації В.О.Іволгіна, директор Люботинського краєзнавчого музею Л.М.Каракаптан, ветеран педагогічної праці Л.М.Кучерява, поет К.П.Маковійський.

Сама залюблена в поезію, пише чудові вірші — «Дорога до мами», «Калинова пам’ять», «Спомин», «Жінкам – вдовам», «Діти війни», «Рідне село», «Поклик юності» та багато інших. Її вірші друкують газети «Сільські новини», «Селяночка», «Слово ветерана», «Трибуна трудящих» та міські газети — «Люботинський вісник» та «Місто». А ще, ця непосидюча жінка стала реалізувати своє давнє бажання — малювати. Навесні 2014 року Лідія Марківна приймала участь у виставці «Таланти твої, Караван»,яка була присвячена Дню Перемоги. На розсуд караванців були запропоновані її картини: «Мамина хата», «Чорнобривці», «Березовий гай», «Маки», «Мій Караван» та інші. У всьому,за що береться ця надзвичайно обдарована людина, звучить любов до рідного краю, своєї «малої батьківщини».

Рідні діти Л.Кучерявої син Сергій та донька Надія щиро вдячні матері за їх виховання і піклування.

Люботинські ветерани , жителі міста щиро вдячні організаторам ветеранського жіночого ансамблю «Мрія», Лідії Марківні Кучерявій та Олені Іванівні Єременко за те, що пропагують українські народні пісні, пісні воєнного часу. За три роки ансамбль виступав в управлінні Південної залізниці, в лікарні та школах, на святах, що проводяться в місті.

Завдяки таким небайдужим людям, формується культурне середовище, в якому зростає прекрасна творча молодь, прокидається незримий «місточок» між поколіннями та залишається надія на світле майбутнє нашого сильного незламного народу. Кредом життя Лідії Марківни стали рядки з пісні:

« Життя моє, без пісні , не життя,
Без неї я себе не уявляю,
Душа моя,- мелодії душа,
Тому щоденно, зроду я співаю».

 Микола Пархоменко – керівник прес-центра Люботинської міської ветеранської організації.

Понравилась публикация!?Хотите получать новые прямо в свой почтовый ящик? Для Вас-легко! Впишите Ваше имя: *
Ваш e-mail: *

Статьи в тему
Пісня душі народу
Жизнь и быт казаков
Громадянин світу

Краеведение

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...
Рубрика: Краеведение. Метки: , , , . Вы можете добавить постоянную ссылку в закладки.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

* Copy This Password *

* Type Or Paste Password Here *